Сьогоднішній темп життя майже не залишає можливості в таких масштабах і в такому різноманітті заготовляти різноманітні продукти, як то робили наші предки. Причиною тому є також відсутність наочної необхідності, адже за бажання можна придбати будь-що та в будь-яку пору року. Але чи не в кожній родині є свій носій секретів консервування, квашення тощо. Найчастіше це наші бабусі, які не просто звикли таким чином забезпечувати харчами родину на цілий рік — для них це майже святий ритуал, що уособлює в собі праг нення до родинного затишку та добробуту. І що б не стояло на полицях супермаркетів, які прямо ломляться від вітчиз няних і закордонних продуктів, завжди набагато приємніше відкрити баночку таких апетитних домашніх хрустких огі рочків, заправлених духмяним перчиком, лавровим листом, Кропом, селерою й т. ін. У раціоні сучасного українця, на жаль, зростає питома вага м’яса, майже цілком витіснивши такі необхідні овочі та фрук ти — цю безцінну скарбницю, природну комору життєво важ ливих корисних речовин. І мусимо визнати, що це далеко не позитивна тенденція, адже наші предки були набагато здоровішими, бо в щоден ному побуті використовували м’ясну сировину переважно у вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м’ясні продукти можна було побачити на столі лише святкового дня — ними ласували зрідка, а не вживали щодня... Українську кухню не сплутаєш із жодною у світі — є в неї свої особливі секрети, є свої особливі страви навіть на най - вибагливіший смак. Серед слов’янських кухонь українська набула широкої популярності. Вона давно одержала поширен ня далеко за межами України, а деякі страви української кухні, наприклад борщі та вареники, увійшли в меню міжна родної кухні. Своєрідність національної української кухні виражаєть ся, по-перше, у переважному використанні таких продуктів, як свинина, сало, буряк, пшеничне борошно і деяких інших. Улюбленим і найбільш уживаним продуктом служить сви няче сало як самостійна страва, головним чином в обсмаже ному виді, шкварки, так і приправа й жирова основа найріз номанітніших страв. Таке відношення до свинини ріднить українську кухню з кухнями західних слов’ян і угорців і сусі дів українців — білорусів, однак, використання сала в ук раїнській кухні надзвичайно різноманітне. Сало не тільки їдять сире, солоне, варене, копчене і сма жене, на ньому не тільки готують, їм не тільки шпигують усяке м’ясо, де сало відсутнє, але і використовують його навіть у приготуванні солодких страв, сполучаючи з цукром і чи патокою. Не можна уявити собі сучасну українську кухню без со няшникової олії. Українській кухні властиво і не менш рясне використан ня ясць, що служать не тільки і не стільки для готування самостійної страви — різного роду «яєчень», скільки для добавок у борошняні, борошно-яєчні і яєчно-фруктові (со лодкі) страви. Дуже характерним для української кухні є достаток борош няних виробів, причому улюбленим видом тіста є прісне — просте прісне, прісне напіввитяжне, заварне прісне, прісне здобне з використанням соди як розпушувача, а для конди терських страв — переважно піскове. Національними стра вами є вироби з простого бездріжджового тіста: вареники, га лушки, шуліки, лемішки, гречаники, коржі та більш нові за часом кондитерські вироби — вергуни і ставбиці. У борош няних стравах майже винятково використовується пшенич не борошно, рідше — гречана крупа в сполученні з пшенич ною, а з круп популярністю користується пшоно, а також рис. Поряд з борошняними виробами важлива роль приділяєть ся овочам. їх вживають як гарніри до жирної м’ясної їжі чи подають як самостійні страви із салом. З овочів на першому місці, звичайно, буряк, який можна вважати національним овочем і який вживають не тільки у свіжому, але й у кваше ному виді. Так, із квашеного буряку готують борщі з осені до весни, тобто велику частину року. Для української кухні характерно також уживання бобо вих — бобів, сочевиці й особливо квасолі (але тільки не в стручках). Бобові широко використовуються як добавки до інших